Притча про сіяча

 З метою навчити людей відокремлювати істинне та хибне й сприймати істинне, Ісус Христос  розповів притчу про сіяча.

«Ось вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів’яло, і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його.

Інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять. Хто має вуха слухати, хай слухає! І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм? Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють. І збувається на них пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите, бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої замкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6, 9-10). (…) Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його; але не має кореня в собі і тому непостійний. Коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається. А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне. Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а іншій в тридцять. (Мф. 3-23)