Що таке притча?

 Слово «притча» означає: порівняння, уподібнення. Цей термін означає таку розповідь, де моральна або духовна істина пояснюється за допомогою різних явищ і подій у природі та житті. Так, наприклад, думка про те, що людина повинна допомагати своїм близьким, пояснюється на прикладі євангельської притчі про милосердного самарянина. Думка про любов Бога до кожного грішника, що кається — в притчі про блудного сина.

Слід додати, що термін «притча» містить у собі переклад двох грецьких слів: «параболі» та «паремія». «Паремія» означає «короткий вислів, що містить правило життя». «Параболі» — це оповідання, що має приховану ідею та висловлює вищі духовні істинив образах, які взяті з повсякдення. Отже, притчами користувалися ще стародавні греки.

Євангельські притчі більше відповідають терміну «параболі». Прикладом можуть бути притчі, що містяться в 13-й главі Євангелія від Матвія та в паралельних місцях у євангелістів Марка й Луки. Вони були промовлені Христом при такому натовпі народу, що Йому довелось увійти до човна, щоб відокремитися від натовпу, який тиснув на Нього, та вже з човна звертатися до тих, хто заполонив берег Генісарет­ського моря.

Притчі зазвичай мають приховане моральне повчання. Їм притаманне велике життєве значення, бо вони не тільки розповідають про якусь подію, а й висвітлюють загальні для всіх часів закономірності життя та стосунків між людьми. Вони не старіють, бо спрямовані в майбутнє та допомагають людям розібратись у життє­вих питаннях, які по всяк час постають перед людиною. Євангельські притчі Ісуса Христа -  це перлини моральності, наука для людства, цілюще невичерпне джерело християнської моралі. В них молода людина може шукати взірець для наслідування, який стане для неї досконалим цементуючим елементом життя у її прагненні до правдивого і вічного.